Кому і чому в Україні податки можна не платити?

Глобалізація диктує свої умови для ведення бізнесу. Ми обмінюємося товарами з різних куточків світу та використовуємо для досягнення цієї цілі усі види транспорту: кораблі, літаки, автомобілі та залізницю.

Для забезпечення перевезення та якісного обслуговування усіх пов'язаних процесів існує спеціальна професія - експедитор. Обов'язки експедитора доволі широкі. Він зобов'язаний потурбуватися про фрахтування судна, про організацію розумної логістики та забезпечити власне доставку товару в пункт призначення.

Але предмет нашої сьогоднішньої розмови не функції та обов'язки експедитора, а система оподаткування доходів нерезидентів при здійсненні операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів. Адже я чітко розумію, що це питання цікавить не лише великі компанії, що перевозять десятки тисяч тонн товару щороку, але й представників середнього бізнесу, що ввозять до України по декілька контейнерів, наприклад, арахісу з Китаю.

Що говорить про оподаткування нерезидентів при перевезенні "буква закону"? 

Термін "фрахт" існує у вітчизняному Податковому кодексі. За визначенням це винагорода, що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна чи транспортного засобу для перевезення вантажів.

Українське законодавство включає до переліку доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України фрахт та встановлює для фрахту ставку податку на репатріацію - 6 %.

Але є момент, про який варто знати: задля уникнення подвійного оподаткування, певними міжнародними конвенціями передбачено, що прибутки, одержані резидентом іноземної держави від експлуатації морських, річкових, повітряних суден у міжнародних перевезеннях, будуть оподатковуватись лише в іноземній державі.

Щодо перевезень залізницею чи авто транспортом, ряд конвенцій теж передбачає специфічні системи оподаткування, єдина ціль яких - уникнути одночасної сплати податків у двох країнах.

Що про таку практику думають українські фіскальні органи?

В одній з податкових консультацій ДФС надала детальні роз'яснення щодо оподаткування сплат за перевезення. 

Стосується таке роз'яснення однієї австрійської компанії, та містить дві ключові тези:

1. Якщо перевезення здійснюється автомобільним транспортом безпосередньо компанією-нерезидентом, то доходи (фрахт), що платить українська сторона виконавцю замовлення (експедитору-іноземцю) в Україні не оподатковуються.

2. Але якщо ж іноземець австрієць залучає до процесу перевезення третіх осіб, то плата за послуги цих осіб підпадає під систему українського оподаткування.

При цьому для того, щоб отримати можливість не сплачувати податок в Україні, необхідно підтвердити наявність у нерезидента статусу бенефіціарного власника відповідного доходу та отримати від нерезидента довідку про податкову резидентність.

Зазначу, що практика українських судів у левовій частці випадків сприяє уникненню подвійного оподаткування та приймає рішення не на користь фіскальних органів. Водночас, я хочу підкреслити, що чіткої правової позиції щодо оподаткування податком на репатріацію у разі залученням іноземним експедитором третіх осіб - перевізників наразі немає у жодних українських документах, тому доводити своє право на уникнення подвійного оподаткування часто-густо доводиться із залученням професійних юристів....